Бодібілдинг

 Вчора ввечері в залі я спостерігав у залі все ту ж, повторювану день у день, типову картину: увійшовши до залу, я помітив декількох хлопців, що "качають" руки. Закінчивши тренування і йдучи, я знову кинув на них погляд - вони як і раніше продовжували займатися своїми руками. Кілька людей робили розведення рук в сторони з гантелями 2,5 кг.

Один хлопець почав з жимів лежачи і, через якийсь час, більше схожий на нескінченність, перейшов-таки до кроссоверів. Усього на "розкачку" грудей у ​​нього пішло більше години - і це при тому, зверніть увагу, що цей новачок важив, судячи з усього, не більше 58 кг (якщо зважувати його в мокрому одязі).

Я намагався, наскільки це було можливо в такій обстановці, зосередитися на своїх вправах. Після ретельної розминки і розтяжки, я приступив до серйозної роботи і став відпрацьовувати ривок.

В кінці тренування, втім, я знову оглянув зал.
У кутку я побачив - я просто не міг повірити своїм очам! - Як один молодий хлопець робив вправу, які нечасто побачиш у сучасних залах: він робив взяття на груди двох гантелей з подальшим їх жимом - на повторення! Він вправлявся з парою досить важких гантелей і працював так важко, що під кінець все його тіло тремтіло, як чашка з желе при землетрусі - але він все одно довів свій підхід до кінця.

Я був такий здивований, що побачив у залі людину, що робить таку вправу - але ще більше я здивований був тому, що він тренувався так важко. Так ... таке видовище нині побачиш не часто. Важка робота, судячи з усього, вийшла з моди. І я відступив від своїх правил.

Як правило, я ніколи не починаю говорити з відвідувачами залу, хай займаються самі собі. Нехай хоч на голові стоять - мені до них діла немає. Якщо мені ставлять питання, я намагаюся відповісти на нього позрозуміліше - але я не суну ніс туди, куди мене не просять.

Але цього разу я просто не міг втриматися.
"Слухай, цікаву вправу ти робиш", сказав я."Де ти їм навчився?"

"Зі старих книг."
Мене наче струмом вдарило.
Сьогодні в залах хлопці, які читають "старі книги" по ліфтінгу, зустрічаються так же рідко, як пір'я на змії.

"Які старі книги?", Запитав я.
"Ну, ті, що Білл Хінберн продає - ті, що ти рекомендуєш в СВОЇЙ книзі", ось така була відповідь.

Потім він розповів мені, як він довго тренувався - практично безрезультатно. Його тренування були схожі на те, як тренуються його друзі: багато повторень, легкі ваги, смішні вправи.

Потім він прочитав "старі книги". Він почав тренуватися, як тренувалися атлети минулого, і почав рости так, що не встигав купувати новий одяг.

"Краще нічого і придумати не можна для мене", сказав він. "Я просто трансформував своє тіло. Я змінився з голови до ніг. Я став потужнішим. Я став більшим. Я став сильнішим. Всі мої приятелі мріють про" рельєф". У мене" рельєф "краще, ніж у них, але, крім того , я в кілька разів сильніше за них.

ПЛЮС, я займаюся всього два рази в тиждень. Вони ж тренуються 6 днів на тиждень - до того ж у них тренування в два рази довше моїх. Я росту швидше, ніж будь-хто з них. Це просто чудово! ".

"Так, ці старі програми працюють", я кивнув головою.

"Ще б пак. Як шкода, що багато хто не знає, як правильно тренуватися."

"Еге ж. Шкода."

"Продовжуй говорити їм про це", сказав він мені. "Ти робиш хорошу справу. Ти допомагаєш людям."

"Домовилися".
Я повернувся, щоб піти.
"Так ... дякую!".
Я обернувся. "Дякую тобі!", Відповів я йому.
Посміюючись подумки, я вийшов із залу. Що за дивовижна річ: побачити в залі хлопця, який тренується важко й інтенсивно, який робить взяття на груди, присідання й жими, який читає книжки про старі методи тренінгу і який росте, як очерет навесні.
Можливо, все не так вже й безнадійно в сучасному світі?

Брукс Кубік.