Бодібілдинг

У період напружених тренувань і особливо змагань харчування є одним з провідних чинників підвищення працездатності і прискорення відновних процесів.

Обмін енергії в організмі – один із головних і постійних проявів життєдіяльності. Завдяки обміну забезпечуються ріст і розвиток організму, підтримуються стабільність морфологічних структур, здатність їх до самооновлення, а також високий ступінь упорядкованості обмінних процесів і функціональної організації біологічних систем.

Зміни в обміні речовин, здійснюються за високого нервово-емоційного навантаження, свідчать, що в цих умовах потреба в деяких поживних речовинах, зокрема білках і вітамінах підвищується.

Сильний вплив на обмін речовин зі збільшенням фізичного навантаження має м’язова діяльність. Із збільшенням фізичного навантаження підвищуються енерговитрати для накопичення яких потрібно набір продуктів.

Енергетичні витрати при м’язовій роботі істотно залежать від рівня тренованості. Чим вищий цей рівень, тим менше витрата енергії. Пояснюється це кращою координацією рухів, більшою пристосовуваністю серцево-судинної та дихальної систем, а також певними порушеннями обмінних процесів. Науковими дослідженнями (Г. Є. Владимиров з співр., 1937) встановлено такі зміни в обміні речовин при повторній м’язовій роботі, як, зокрема, зменшення зрушень рівня молочної кислоти в крові (що свідчить або про прискорення ресинтезу, або про її менше утворення), а також більш швидке усунення кисневої затримки і деяке зниження дихального коефіцієнту.

Фізична працездатність людини і витрата енергії значною мірою визначаються функціональними можливостями серцево-судинної та дихальної систем. З наростанням інтенсивності фізичних навантажень споживання їжі збільшується.

У результаті тривалої м’язової діяльності (наприклад, при бігу на довгі дистанції) може виникнути необхідність у використанні енергетичних резервів організму. Було розраховано, що витрати енергії при марафонському бігу становлять близько 2000 ккал, в загальному ж енергетична цінність резервних вуглеводів в організмі людини становить приблизно 650 ккал. Тому при марафонському бігу в м’язах може відбуватися окислення жирних кислот. Утилізація глюкози при марафонському бігу загальмована, і значне виснаження резервних вуглеводів, отже, не відбувається.

В якості джерела енергії при м’язовій роботі використовуються вуглеводи. Однак запаси ендогенних вуглеводів в самих м’язових тканинах настільки обмежені, що якщо б вони були єдиним видом «палива», то повністю вичерпалися б через кілька хвилин або навіть секунд м’язової діяльності.

«Паливом» для м’язового скорочення також може служити глюкоза крові, якщо судинна система м’язи забезпечує надходженням глюкози з достатньою швидкістю. Використовувана в процесі м’язового скорочення глюкоза крові повинна поповнюватися за рахунок запасів глікогену в печінці (в печінці людини запаси глікогену становлять близько 100 г, і цієї кількості достатньо для того, щоб забезпечити активність м’язів при бігу на протягом 15 хв).

На відміну від вуглеводів запаси жирів в організмі фактично необмежені. Перевага жирів як джерела енергії в тому, що при окисленні 1 г жиру кількість енергії приблизно в 9 разів більше, ніж при окисленні 1 г запасного глікогену.

Якщо швидкість надходження жирних кислот і кисню в м’язи достатня для забезпечення її енергетичних потреб, то утилізація глікогену та глюкози може бути зменшена до мінімуму і м’яз може досить довго скорочуватися без виснаження. Роль тренування полягає в поліпшенні циркуляції крові (з метою постачання м’язів великою кількістю кисню і «палива») і, можливо, у підвищенні здатності до мобілізації та окисленню жирних кислот.

Глюкоза грає важливу роль як первинне джерело субстратів «дихання» для багатьох тканин, і, отже, її концентрація в крові повинна регулюватися. Якщо концентрація глюкози в периферичній крові перевищує порогову концентрацію для реабсорбаціі в нирках, то деяка частина глюкози виводиться з сечею. Печінка володіє здатністю до видалення великих кількостей глюкози з крові в тих випадках, коли концентрація глюкози перевищує нормальний рівень.

Глікоген міститься майже у всіх тканинах, однак особливе значення для обміну речовин в організмі має наявність в печінці і м’язах. Глікоген служить резервом глюкози, яка в міру потреби може швидко з нього вивільнитися. Глікоген печінки, ймовірно, частково використовується в проміжках між прийомами їжі, але в більшій мірі в період нічного сну. Фізична робота також веде до підвищеного розпаду глікогену в печінці.

Глікоген м’язів використовується виключно в якості резервного «палива» для утворення АТФ при м’язовому скороченні. Активність ферменту фосфорілази в м’язі, як правило, дуже висока, оскільки глікоген повинен розщеплюватися швидко, щоб забезпечити вихід енергії в кількості, достатній для м’язового скорочення. Скелетні м’язи можна умовно розділити на два типи: «червоні» (аеробні) та «білі» (анаеробні), які розрізняються як за зовнішнім виглядом, так і за характером обміну в них. «Червоні» м’язи добре забезпечуються кров’ю і містять МВВ мітохондрій. Вони володіють високою здатністю до аеробного окислювання глюкози або жирних кислот.

Уцілому основні вимоги до харчування спортсменів зводять до наступного: калорійність добового раціону спортсмена повинна залежати від характеру тренування і величини навантаження. Якісну повноцінність раціону забезпечує співвідношення основних поживних речовин: білків, жирів, вуглеводів.